Звивистою срібно-голубою стрічкою з півдня на північ несе ріка Західний Буг свої води, петляючи між долинами та горбами. На правому березі розташоване мальовниче село Поториця. Прибузьке село знаходиться у двох кілометрах на південь від центра міста Соколя, а межі обох цих населених пунктів сходяться.
Село ( під назвою “ Потаржича “ ) вперше згадується в історичних документах за 1492 рік. Але багаті лісами і родючі землі над Західним Бугом з давніх-давен були заселені хліборобськими племенами. За археологічними розкопками на високому березі Західного Бугу в західній частині села перші поселення виникли ще в ранньозалізному часі у ІІІ – VІ ст. до н.е.
Культурно-освітня робота в селі велася товариствами та організаціями. Досить лояльною і культурною людиною був пан Дідушицький, як опікун молоді,збирач національних письмових пам’яток. У його Поторицькій бібліотеці було близько 30000 томів книжок і друків, 339 рукописів, 217 документів.
Про заволодіння Дідушицьким Поторицею у 1778 році свідчить будинок, побудований ним для свого економа. На склепінні підвалу будинку був напис “ 1778 рік”. Цей підвал використовувався як катівня для кріпаків. На даний час в цьому будинку знаходиться школа.
Палац графів Дідушицьких був головною резиденцією в селі Поториця. Ця сім’я належала до роду давніх руських магнатів, які були власниками найбільших латифундій колишньої Польщі. Сам Дідушицький мало жив у с.Поториця, хоч силами кріпаків йому побудовано цей палац. Сім’я його жила у Львові.
Освіта і культура в с.Поториця починала розвиватись з церкви, при якій була організована церковно – приходська школа.
Населення села було неписьменним. Перша однокласна дерев’яна школа в селі була побудована у 1902 році на кошти громади ( містилась на території сьогоднішнього дитячого садка ). Пізніше була побудована цегляна однокласна школа з помешканням для вчителя. Навчання здійснювалось на польській мові, українська мова вивчалась як предмет 2-3 уроки в тиждень.
Незважаючи на те, що за 3 кілометри у Сокалі вже з 1910 року діяли три початкові школи, середня ( гімназія ) і семінарія ( педучилище ),із жителів Поториці ніхто в них не вчився. Навчання в середній школі було платне.
До І Світової війн була в Поториці однокласова початкова школа, а згодом двокласова. В 20 –х роках напроти церкви відділена запиленою площею від будинку-читальні “Просвіта”, була семикласова школа,де й жила родина польських вчителів Соколовських, які ставились з презирством до шкільної дітвори. В селі відомою людиною був Марко Бобешко, який провадив просвітницьку роботу в селі.
19 липня 1944 року Поториця була звільнена від гітлерівських військ.
З перших тижнів визволення у селі відновилось повнокровне життя. Розпочала свою роботу школа, почалася відбудова господарства села
В 1957р було відкрито 4 клас. В школу прийшли вчителі Барвінко Г.П. та Барвінко Н.П
1963 р. початкова школа реорганізована у восьмирічну
1986р. завершено будівництво нового корпусу школи
1990р. Школа реорганізована в середню
Вони керували школою:
· Барвінко Григорій Павлович(1958-1964)
· Гуменчук Ганна Іванівна( 1964-1973
· Возняк Роман Іванович(1973 -1989)
· Пірко Софія Іванівна (1989-1994)
· Кочірко Анна Петрівна (1994-1999)
· Мазурик Ірина Ігорівна (1999-2013)
· Тимчук Олександр Степанович (2013-2014)
· Фарин Лариса Петрівна (з 2014-...)
Зараз школа – це будівля, що потопає в зелені дерев, приваблює до себе дзвінкими голосами дітей, красивими квітниками, радістю та веселощами.
Освітній портал Сокальської громади Львівської області