Сторінка музичного керівника Андрейко Мар*яни



/blog/blog_gallery/2353/6071_1667382841.jpg 

 

Музика дитинства - хороший вихователь і надійний друг на все життя!

Музична діяльність - це те чим ми займаємся щодня.

Працюємо над розвитком музичних здібностей, прищеплюємо любов до свого рідного і просто співаємо для душі і гарного настрою адже саме музичне мистецтво має величезне значення в розумовому, моральному, естетичному і фізичному вихованні дитини ,а саме музика є тим основним засобом  виховання, яке усвідомлено сприймається нашими дітьми!

 

Основними завданнями  музичного виховання є:

- виховання любові  та інтересу до музики ( тільки розвиток емоційної чуйності і сприйнятливості дає можливість широко використовувати виховний вплив музики);

-залучення дітей до різноманітних видів музичної діяльності, формуючи сприйняття музики і найпростіші виконавські навички в області співу, ритміки, гри на дитячих інструментах, знайомити з початковими елементами музичної грамоти (все це дозволить їм діяти усвідомлено, невимушено, виразно).

-розвиток  загальної музичності дітей (сенсорні здібності, ладо-висотний слух, почуття ритму), формування співочого голосу  і виразність рухів ( якщо в цьому віці дитину навчають і залучають до активної практичної діяльності, то відбувається становлення і розвиток всіх її здібностей).

-розвиток творчого ставлення до музики перш за все в такій доступній для дітей діяльності, як передача образів у музично-ритмічних рухах, пісенних імпровізаціях, в іграх і драматизації.

 

Як «подружити» дитину з музикою?

Поради батькам :

Більшість дітей, маючи або не маючи особливих музичних здібностей, залюбки співають, танцюють та грають на дитячих музичних інструментах у колі своїх друзів та родичів. Проте є й такі діти, які психологічно замикаються у «спілкуванні» з мистецтвом: уникають виступів, навіть колективних; бояться співати, соромляться танцювати тощо.

Батькам таких дітей ми радимо:

Вдома часто хвалити свого маленького співака або музиканта;

Грати в «школу», де дитина – вчитель демонструє, як треба співати, танцювати під музику, відстукувати ритм тощо;

Заохочувати показувати результат свого навчання – наприклад заспівати вивчену пісеньку – татові, бабусі, гостям тощо;

Записувати виступи дитини на відео, відтак разом перегляди їх і висловлювати лише приємні емоції – враження;

Влаштовувати «хвилинки музики» кілька разів на тиждень у певний день та час.

Дитяча обдарованість виявляється по-різному. Хтось із неабияким захопленням слухає музику та співає, хтось – неначе байдужий до цього. І робити висновок, що ті чи інші діти від природи «не музикальні», у них немає слуху й розвивати його безперспективно – не можна.

У кожної дитини можна пробудити любов до музики, розвинути подаровані природою музичний слух та голос. Це засвідчує життєва практика й наука.

Тож нехай для педагогів та батьків стануть дороговказом такі гасла:

Немає нездібних – є ті, хто опановує по-іншому!

Немає імпульсивних – є безпосередні!

Немає повільних – є розважливі!

Немає ледачих – є розслаблені!

Немає боязких – є обережні!

Немає гіперактивних – є енергійні!

Немає дратівливих – є чутливі!

/blog/blog_gallery/2353/167_1667382965.jpg

 

Музичне виховання-це не виховання музиканта, а насамперед виховання людини.

В.А. Сухомлинський.